fbpx
Соцмережі

Співпраця з дітьми з особливими освітніми потребами

заохочення до співпраці дитини з ООП

Існує думка, що інтерактивне обладнання це єдина складова ефективного навчання, оскільки це цікаво дітям. Але насправді, це лише інструменти в руках досвідчених та кваліфікованих спеціалістів. І зустрівшись на практиці зі складною дитиною треба володіти певними знаннями, щоб допомогти дитині розпочати процес навчання навіть за допомогою інтерактивної панелі, пісочниці чи підлоги. 

Оскільки основне призначення нашого обладнання – це інклюзивна освіта та реабілітація дітей з особливими потребами, ми вирішили написати для педагогів, психологів та асистентів статтю про 7 шагів налагодження співпраці між дитиною та вчителем. 

Діти з особливими освітніми потребами не завжди легко сприймають інформацію від вчителя. Завдяки психологам ми розробили найбільш цікаві способи викладання інформації на наших ефектах. Але щоб дитина з ООП легше йшла на контакт з педагогом та сприймала людину як вчителя, необхідні певні дії.

Існує певний протокол налагодження співпраці, або іншими словами встановлення  “Керівного контролю” . Він складається з семи кроків, а його автором є Роберт Шрамм. 

 

Перший крок. Заохочення.

Дитина має бажані предмети, задача педагога з’ясувати, що це за предмети, та показати, що саме вчитель контролює їх. Тільки вчитель вирішує, коли дитина може отримати бажану іграшку або смаколик.  Іноді здається, що дитині нічого не цікаво, але це не так, потрібно шукати (цікаві ефекти, певна іграшка, музика або відео, гойдалка).  

Після з’ясування таких предметів потрібно почати з обмеження доступу до них, а в подальшому використовувати їх як стимули в потрібний час. Як результат, дитина навчиться отримувати доступ до бажаних предметів, якщо буде добре себе вести або викинути вправу. Часто, діти виділяють для себе певні ефекти з каталогу Бріолайт, які подобаються їм найбільше, це одразу є предметом заохочення і інструментом навчання або корекції. 

 

Другий крок. Вчитель = Друг.

Педагог повинен стати таким же цінним, як улюблена іграшка/їжа/ефект. Більша частина заняття побудована саме на асоціюванні вчителя з отриманням заохочення.  

Якщо дитина любить кататися на гойдалці, то ви – це та людина, яка дозволить йому погойдатися, а також приєднається до цього процесу і буде кататися з ним.  Але тільки тоді, коли дитина вела себе належним чином. 

Це повинно тривати доти, доки йому це цікаво, і він дотримується гарної поведінки.  І навіть якщо інтересом дитини є катати пусту гойдалку замість того, щоб кататися самому, то ви повинні підтримувати цей інтерес дитини, тому що йому цікаво саме це. На основі таких занять і вибудується співпраця.  

 

Третій крок. “Не кидати слова на вітер”.

Багато батьків і вчителів намагаються сказати якомога більше, щоб дитина зрозуміла хоч щось і виконала хоча б одне завдання із усіх. Але слід пам’ятати, що слова для дітей з аутизмом не мають достатньої ваги (розлад мови при аутизмі є однією з причин цього). Слова –  це символ, що знаменує дію, яка точно відбудеться. Коли ви сказали дитині виконати щось, то не дозволяйте отримати заохочення доти, доки ця дія не буде виконана. Тому зважуйте ваші слова. Задаючи дитині питання “З’єднаєшь однакові малюнки?” – у нього є право на нього відповісти не так, як ви планували. Кажіть – “З’єднай однакові малюнки!”. 

Але зазначимо,на стадії встановлення “Керівного контролю” не слід постійно це практикувати. Співпраця для дитини має бути приємною. Такі інструкції мають займати не більше 25% взаємодії з дитиною. В іншому випадку ви можете ніколи не встановити “Керівний контроль”.

 

Четвертий крок. Вигідна співпраця.

Вам треба показати дитині, що виконуючи ваші прохання, він скоріше отримує винагороду. Даючі навіть дуже прості інструкції ви посилюєте співпрацю з заохоченням.  І на цьому етапі можна використовувати мотиваційні ситуації для висування своїх вимог. 

Наприклад, дитина сама просить у вас цукерку. Ви кажете: “Так, будь ласка” – і знімаєте фантик. Потім віддаєте його дитині, і просите викинути його – дитина викидає і отримує свою цукерку.

Якщо дитина з власної ініціативи робе щось корисне або навчилася чогось, то ми супроводжуємо це словами: “Вау, ти молодець”, і за бажанням даємо їй щось (але уваги може бути достатньо).

 

П’ятий крок. Заохочення – тимчасовий процес. 

В один момент дитина вивчить, що підійти до вас і отримати вказівки – це перший крок отримання заохочення. Тому перший час необхідно завжди під рукою мати такі заохочення  (або знайти таку ж бажану альтернативу: лоскотання, обійми, підкидання вгору). Пізніше, коли дитина сама хоче співпрацювати з вами, виконує інструкції швидко, то слід поступово знижувати частоту використання заохочень.

Почавши з заохочення кожної  потрібно перейти до заохочення 2-3 реакцій в середньому.  Закріпивши і цей етап треба перейти до заохочення кожної 5 реакції, а далі 10-ї і тд.  Це поступове зменшення ґрунтується на наукових принципах навчання поведінки при змінному режимі заохочень.

 

Шостий крок. Різноманітні заохочення.

Сьогодні дитині подобається кататися на гойдалці, і вона робе все що завгодно заради цього, а все завтра йому це набридне. Більшість дітей з аутизмом швидко втрачають інтерес до предметів, ігор, їжі, а вчителі та батьки в цей час відчувають труднощі, шукаючи нові шляхи пробудження інтересу в дитині. Тому, робіть записи на кожному занятті про предмети і дії, які викликають інтерес. Тестуйте та спостерігайте, що цікаво і в який момент. Чим більше видів заохочень, тим вище ймовірність співпраці. Зазначимо, що на інтерактивній підлозі зараз доступно більше 120 ефектів. До кінця 2020 року вони також будуть доступні на інтерактивній пісочниці та панелі. Тестуючи їх з дітьми, можна знайти багато тих, що точно будуть цікавими для різних дітей. 

 

Сьомий крок. Зустріч з вибухом.

Задача педагога показати дитині, що невиконання інструкцій, істерики та інша небажана поведінка не приведуть до отримання заохочення. Так, якщо дитина втекла – реагувати слід спокійно. Ігноруйте його і робіть те, що робили, адже всі цікаві речі під вашим контролем (заздалегідь переконайтесь в цьому). Єдина можливість покращити свої умови (грати в цікаві ефекти, їсти ласощі, дивитися мультики) – це повернутися і виконати інструкцію. На початку час повернення дитини буде довгий, але в подальшому, це окупиться. Ви не втратили цей час, дитина паралельно здобуває новий досвід. І поступово ці проміжки будуть скорочуватися. 

Для цього етапу  необхідно підготуватися до “вибуху”, і морально, і фізично. Задача вчителя – не поступатися.  І якщо в перший день істерика буде тривати 40 хвилин, на 4 день її зовсім може не бути. 

Батьки вважають, що поступатися при тривалій істериці потрібно, оскільки це може призвести до психологічної травми, але, насправді, поступаючись, можна нанести набагато більшої шкоди. Дитина, яка не вміє співпрацювати, не зможе здобути необхідні навички, стати самостійною і знайти своє місце в суспільстві. І є вірогідність, що така поведінка буде потребувати іншого підходу в майбутньому –  психотропних ліків.

 

Встановлення “Керівного контролю” – це важка та довга праця вчителя, але при бажанні оволодіти нею зможуть і батьки. Це допоможе дитині в повсякденному житті, а також її оточенню.  Інтерактивне обладнання  – це допоміжний інструмент для педагога, але воно може бути заохоченням для дитини, і інструментом для навчання або реабілітації для педагога одночасно. 

ПОВЕРНУТИСЯ

Отримати матеріали

Дякуємо заВашу заявку!

Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом.

ДОБРЕ

Отримати матеріали

Дякуємо заВашу заявку!

Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом.

ДОБРЕ

Відповімо на будь-які
питання

  • (067)
  • (050)
  • (063)
258-15-15
або

Дякуємо заВашу заявку!

Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом.

ДОБРЕ

Дякуємо заВашу заявку!

Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом.

ДОБРЕ